У Хоролі попрощалися із двома Захисниками України
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
У Хоролі попрощалися із двома Захисниками України
5 січня Хорольська громада провела в останню путь двох Захисників України – Бибика Петра Борисовича та Гордієнка Василя Олексійовича.
Про це повідомили в Хорольській міській раді.
Зі словами скорботи до рідних та присутніх на заході звернулися представники Лубенської районної та міської рад. За воїнами відслужили заупокійну літію.
Жителі громади вшанували пам’ять Захисників хвилиною мовчання.
Довідково
Петро Борисович Бибик народився 30 травня 1972 року в Хоролі. Він здобув середню освіту в Хорольській гімназії № 2, а професійну – у Міжрегіональному центрі професійної підготовки звільнених у запас військовослужбовців (отримав спеціальність слюсаря-механіка).
Пройшов строкову військову службу. Працював трактористом і комбайнером, а згодом механіком на СТО «Хорол-1».
Коли 2022 року російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, уже в березні Петро Борисович добровільно став до лав захисників. Протягом трьох років ніс службу на найзапекліших напрямках фронту, зазнав усіх тягарів війни, мужньо витримав надлюдські випробування, залишаючись вірним присязі та бойовому братерству.
Війна не зламала його дух, але підірвала здоров’я. 1 січня 2026 року серце старшого солдата зупинилося.
У воїна залишилися дружина Ольга та донька Наталія.
Василь Олексійович Гордієнко народився 19 січня 1978 року в Хоролі. Навчався в Хорольській спеціальній школі №1.
Продовжив навчання в Кременчуцькому СПТУ, у якому отримав спеціальність електрозварювальника. Пройшов строкову військову службу.
У мирному житті працював на різних місцевих підприємствах. Найбільшу частину трудового шляху присвятив роботі в охоронному агентстві «Явір».
2015-го Василь Олексійович підписав контракт і став до лав Збройних сил України в зоні проведення антитерористичної операції. Майже десять років свого життя він віддав військовій службі. не залишив її, навіть коли 2024 року за станом здоров’я був визнаний обмежено придатним. Ніс службу як стрілець 3 відділення охорони взводу охорони першого відділу Лубенського РТЦК та СП у відділенні №1 Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
1 січня 2026 року серце Захисника зупинилося. Василь Олексійович помер внаслідок хвороб, отриманих під час перебування в армії.
За роки служби він був нагороджений численними відзнаками, серед яких – «За вірність народу України» I ступеня, нагороди за 10 років сумлінної служби, участь в антитерористичній операції та з нагоди 100-річчя 92-ї окремої десантно-штурмової бригади.
У військовослужбовця залишилися дружина Наталія, донька Олександра, син Дмитро.
Поховали Захисників на Алеї Героїв міста Хорола.
Світла пам’ять воїнам!
[wp_show_posts id=”1014722″]
матеріал підготував/ла: Новини Полтавщини
